(100) Любов друзів.

Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця. Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє. (Іван 15:12-16)

І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії. (Вих 33:11)

Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга. (Притч 27:17)

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його (Еккл 4:9-10)

І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим. (Як 2:23)

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде. (Притч 13:20)

Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! (1 Кор 15:33)

Люби друга і будь вірний йому; а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. (Сир 27:17-21)

Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них. (Мт 18:19-20)