(89) Життя з доброю совістю.

Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола. Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він. Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! (1 Іван 3:8-10)

І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти, бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи. Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму. (Прем 17:9-11)

І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. (Дії 24:16)

Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі. (1 Пет 3:16)

Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа, що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили. (1 Пет 3:21-22)

Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. (Рим 13:5)

Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите. (1 Кор 8:12)

Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим? (1 Кор 10:29)

Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги, але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з’явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом. (2 Кор 4:1-2)