(22) Обійми любові.

Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. (Сир 43:12-13)

Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! (1 Іван 4:7-8)

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. (Лк 7:47)

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! (Лк 15:20)

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. (2 Кор 5:14)

І він буде тобі потішителем душі та на виживлення твоєї сивини, бо породила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів. І взяла Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку. (Рут 4:15-16)

І змінив Бог дух царя на лагідність, і поспішно встав він із престолу свого і прийняв її в обійми свої, поки вона не отямилася. Потім він утішив її ласкавими словами, сказавши їй: що тобі, Есфир? Я — брат твій; підбадьорься, не помреш, тому що наше володарювання спільне; підійди. (Есф 5:1)

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру! (Еккл 3:1-8)

Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання! Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання! Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене! (Пісн 2:4-6)