Проповідь добра: Любов

Любов - це основа Нового Заповіту, укладеного Богом із людьми в Сині Своєму, нашому Господі і Спасителі Ісусі Христі, який віддав за нас Своє життя. Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. (Іван 15:13). У Мойсеєвому законі, як і в багатьох інших релігіях, головним вважається творення добра, виконання заповідей. Але дух Нового Заповіту якісно інший - любов, яка вища за закон. А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! (Гал 5:22-23). 

З волі Господа роблячи добро ми цим дякуємо Йому за любов до нас і виконуємо Його заповіді. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. (Мт 22:35-40)

Хоча закон і пророки стверджуються на заповідях, заснованих на любові до Бога і ближнього, досконала любов досконалим чином відкрилася лише в Ісусі Христі. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. (Іван 3:16). Бог і любов є тотожними. Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! (1 Іван 4:8). І ті, хто Божі, перебувають у цій святій любові. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась. (1 Іван 4:11-12). 

Як же навчитися любити ближнього свого? Бо без малого не отримаємо і більшого. Не навчившись любити ближнього, хіба можна перебувати в любові Господа?

Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? Він же дитину покликав, і поставив її серед них, та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині… (Мт 18:1-6).

Ось мудрість, яка і розкриває любов до ближнього: впокориться, як дитина оця ... І хто прийме таку дитину одну. Бо коли в ближніх своїх бачиш дітей Божих, ти до них і ставишся як до дітей. Радість і любов, ось що ми відчуваємо, побачивши дітей.

Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. (Мт 19:13-14)

Саме на любові до дітей і розкривається любов до ближнього. Народження ближнього в Дусі Святого це благодать і викликає лише сльози радості, після довгих поневірянь і страждань. Ми любимо, бо знаємо, як нас любить Господь і як нелегко заново народитися людині: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти (Бут 3:16). Ісус каже: Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам’ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ… (Іван 16:20-21).

Перебуваючи в любові з Господом, ти любиш дітей Його, братів твоїх і сестер. Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього. Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. (1 Іван 5:1-3)

Любити ближніх як дітей це природно для нас. Бо ніхто не скаже і не покаже той момент, коли вона з дитини стала дорослою. Коли дитина просить поїсти, чи багато в серці нашому сумнівів і відповідей на питання: годувати? допомогти? заробив? покараний? І Господь нам, які постійно відвертаються, показує любов до своїх дітей: Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного. Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного. (Прем 16:20-21)

Дивлячись на ближнього свого, як на дитину, ти бачиш справи його добрі, допомагаєш проходити випробування, дякуєш Господу, і на зло вже не залишається часу й уваги. Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні! Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки! Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. (1 Кор 4:9-14).

Любіть людей як дітей і будьте любимі!